Культурні та ментальні відмінності між українцями Сходу й Заходу існували завжди, вони навіть отримали назву «синдром Збруча». Тим не менше, протягом століть всі прагнули одного – єдності. Тож Акт возз’єднання УНР та ЗУНР – направду історичний факт, який показав безсилля будь-яких спроб роз’єднати український народ, протиставити українців один одному. Водночас, став могутнім виявом волі українців не лише до етнічної, а й територіальної єдності, свідченням їхнього самоусвідомлення. Відтак, ідея соборності українських земель набула державного статусу, а в наступні десятиліття залишалася об’єднуючим чинником і чи не єдиним спільним положенням програмних цілей усіх течій національно-визвольного руху.

Незважаючи на історичні перипетії, що чекали наш народ в буремному ХХ столітті, ідея, закладена в Акті Злуки, все ж таки втілилася в життя. У розмаї жовто-синіх знамен 22 січня 1990 року наші сучасники поєднали живим ланцюгом злуки Схід і Захід України. А державна незалежність країни нарешті відновили 24 серпня 1991 року. І тепер ми живемо у незалежній, соборній та європейській державі!

На превеликий жаль, серце неньки України зранене й зболене, бо навіть в еру сьогодення доводиться оплакувати Героїв. У новітній історії держави 22 січня також окроплене слізьми матерів, позначене жертовністю, подвигом і колосальним патріотизмом. У 2014-му історія, зробивши черговий виток, повторилася трагедією: загинули активісти Євромайдану – Сергій Нігоян та Михайло Жизневський.

Щоправда, у проекції історичних подій ми, нинішнє покоління, пішли далі: ми не втратили державу. Навіть попри те, що кровожерливий агресор дихає в спину. Так, як і 100 років тому, під час Революції 1917-1921 рр., українці зі зброєю в руках і любов’ю в серці захищають свою Україну! Тоді, вік тому, українцям забракло досвіду, національного усвідомлення, аби утримати державність. Нині ж Україна – не та! Попри всі намагання ворогів та українофобів, держава існує, розвивається, впроваджує реформи. Але відновлення територіальної цілісності України, повернення Донбасу та деокупація Криму залишаються головними пріоритетами держави.

Тож сьогодні, в День Соборності України, варто ще раз нагадати собі і світові, що Крим – це Україна. А на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей неодмінно буде встановлено українську владу. І возз’єднання земель під мирним українським небом однозначно відбудеться. А доти ж будемо слідувати заповіту пращурів, викладеному у Четвертому Універсалі Української Центральної Ради: «До того ж часу всіх громадян самостійної Української Народної Республіки кличемо непохитно стояти на сторожі добутої волі та прав нашого народу і всіма силами боронити свою долю від усіх ворогів…».

Вірю, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудувати економічно й духовно багату, вільну й демократичну Україну, якою пишатимуться наші нащадки.

Шановні краяни! Пам’ятаймо слова відомого українського дисидента та борця за незалежність В’ячеслава Чорновола: «Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні — маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі»!

Бажаю, щоб всі ми вистояли та набули свою Незалежну і Соборну Державу. Незалежну не тільки на папері, але насамперед у реальності. Щоб вороги не зазіхали на наші кордони, щоб весь світ знав та поважав українців за їх волю, чесність та справедливість, за професійність та працьовитість, за силу та незламність!

Слава Україні! Героям Слава!

З повагою голова обласної державної адміністрації Володимир Гунчик.