Масове вивільнення персоналу - одне з найбільш складних наслідків економічного і технічного розвитку суспільства. Проте, основний тягар падає на осіб, які підлягають звільненню. 

        Відповідно до ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення» масовим вивільненням з ініціативи роботодавця (крім випадку ліквідації юридичної особи) є одноразове або протягом  одного місяця:

       - вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 20 до 100 працівників;

       - вивільнення 10 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 101 до 300 працівників.

 Показником   масового вивільнення працівників є також   вивільнення протягом  трьох місяців 20 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації незалежно від чисельності працівників.

    У разі коли масове вивільнення працівників спричинило різке зростання безробіття в регіоні або на відповідній території на три і більше відсоткових пункти протягом звітного періоду, ситуація на ринку праці визнається кризовою.

     Для вжиття заходів щодо запобігання різкому зростанню безробіття під час масового вивільнення працівників можуть утворюватися спеціальні комісії в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 305 від 22 квітня 2013 року «Про затвердження Порядку утворення спеціальних комісій для вжиття заходів щодо запобігання різкому зростанню безробіття під час масового вивільнення працівників

Роботодавці зобов’язані вживати відповідних заходів для запобігання масовому вивільненню, а також своєчасно подавати до служби зайнятості, відомості про заплановане масове вивільнення працівників за формою 4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці» за два місяці до вивільнення.

Підприємства, установи та організації несуть відповідальність за неподання або порушення порядку подання даних про заплановане масове вивільнення працівників. У таких випадках, як зазначено у частині 6 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», з роботодавця стягується штраф у чотирьохкратному розмірі мінімальної заробітної плати, установленої законодавством на момент виявлення порушення.

Штрафи, передбачені статтею 53 цього закону, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських заходів впливу, визначених главою 27 Господарського кодексу України. У разі несплати коштів (відмови від сплати) у місячний термін, як це обумовлено у законі, питання повернення грошових стягнень вирішується у судовому порядку.

    З метою запобігання різкому зростанню безробіття та зняття соціальної напруги для підприємств, які подали звіти за формою №4-ПН  службою зайнятості пропонується:

     - організація виїзних консультацій для вивільнених працівників, на яких ведеться інформаційно-роз’яснювальна робота стосовно:

      законодавства України про зайнятість населення;

      соціального захисту у разі настання безробіття;

      прав та обов’язків громадян, які звернулись до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, які передбачені діючим законодавством про зайнятість населення та соціальне страхування на випадок безробіття;

      порядку нарахування та виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття;

      професійного навчання відповідно до здібностей та з урахуванням потреб ринку праці;

      додаткового сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян; безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці.

    - залучення представників цих підприємств до участі інформаційно-консультаційних семінарах з метою інформування про профілактичні заходи спрямовані на збереження трудового колективу із залученням коштів фонду.

Особам, які підлягають вивільненню, спеціалісти центру зайнятості пропонують послуги щодо орієнтації на самозайнятість, послуги з підбору роботи та  можливостями безкоштовного пошуку роботи для всіх бажаючих на порталах державної служби зайнятості, можливостей участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру, пройти професійну підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, у тому числі в центрах професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості, отримання ваучера на навчання.

Служба зайнятості запевняє, у разі звернення вивільнених працівників до центру зайнятості, вони не залишаться наодинці зі своїми проблемами.