Домашнє насильство стосовно дитини – це вчинення фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства у будь-якій формі. До цих дій належать: нанесення дитині фізичних травм у формі побиття, штовхань, ударів, ляпасів, потиличників, покарання ременем, припікання запаленими цигарками, спроби удушення чи втоплення дитини, продаж дітей та торгівля ними, боргова залежність, примусова праця, використання дитини для заняття проституцією, виробництва творів, зображень, кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм, інших предметів порнографічного характеру, використання дитини в жебрацтві, втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, статеві зносини та розпусні дії стосовно дитини з використанням примусу, погрози та сили.
Дитиною, яка постраждала від домашнього насильства, є особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства або стала свідком (очевидцем) такого насильства.
Жорстоке поводження з дітьми і зневага їхніми інтересами можуть мати різні види й форми, але їх наслідками завжди є серйозний збиток для здоров'я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть є причиною смерті.
Надати допомогу постраждалим дітям зобов’язані їхні батьки, інші законні представники, а якщо зазначені особи є кривдниками або ухиляються від захисту прав та інтересів дитини - органи опіки та піклування, у тому числі за зверненням родичів дитини (баби, діда, повнолітніх брата або сестри, мачухи або вітчима).
Якщо у зв’язку із вчиненням домашнього насильства стосовно дитини вона не може проживати із своїми батьками, іншими законними представниками, на час подолання причин і наслідків домашнього насильства дитина може бути влаштована до родичів, у сім’ю патронатного вихователя, до центру соціально-психологічної реабілітації дітей, притулку для дітей служб у справах дітей, інших установ для дітей, в яких створені належні умови для проживання, виховання, навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб.
Для захисту прав дитини, стосовно якої вчинено домашнє насильство, необхідно звертатися до таких державних органів та служб:
- підрозділів органів Національної поліції України;
- служби у справах дітей;
- органів опіки та піклування;
- органів управління освітою, навчальних закладів, установ;
- органів охорони здоров'я, установ та закладів охорони здоров'я.
Гарячі лінії з питань запобігання та протидії домашньому насильству:
- «Гаряча лінія» поліції - 0 800 500 202, виклик патруля – 102;
- 1547 - урядова «Гаряча лінія» для осіб, які постраждали від домашнього насильства (цілодобово, безкоштовно з мобільних та стаціонарних телефонів);
- Ла Страда «Гаряча лінія» для дітей: 0-800-500-225, 116-111 (безкоштовно з мобільного та стаціонарного телефонів);
- Ла Страда «Гаряча лінія» по запобіганню домашнього насильства: 0-800-500-005, 116-123 (безкоштовно з мобільного і стаціонарного телефонів);
- «Гаряча лінія» безоплатної правової допомоги: 0-800-213-103.
Служба у справах дітей
Луцької районної державної адміністрації
