Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті. Закон надає фізичній особі право призначити спадкоємців шляхом складання заповіту та розподілити спадкове майно, майнові права та обов’язки на свій погляд.
Заповіт- це розпорядження особи (заповідача) відносно належного їй майна, майнових прав та обов’язків на випадок своєї смерті, складений у встановленому законом порядку.
За своєю юридичною природою, заповіт є одностороннім правочином. Як правочин він має відповідати всім вимогам, що звичайно пред’являються до правочинів відповідно до Цивільного кодексу України. Його значення полягає у тому, щоб визначити порядок переходу всього майна, майнових прав та обов’язків до певних осіб, який буде існувати після смерті заповідача. Заповідач (особа яка складає заповіт), має право за своїм розсудом заповідати майно будь-яким особам, будь-яким чином визначати частки спадкоємців в спадщині, позбавивши спадщини одного, чи всіх спадкоємців за законом, не зазначаючи причини такого позбавлення, а також включити до заповіту інші розпорядження, передбачені правилами Цивільного кодексу України про спадкування, скасувати, чи змінити складений заповіт.
Свобода заповіту обмежена правилами про обов’язкову частку.
Розподіляючи за заповітом майно між спадкоємцями за законом, залишаючи майно одному чи кільком із них, позбавляючи права на спадкування одного чи всіх спадкоємців за законом, заповідаючи своє майно будь-яким особам, в тому числі стороннім, заповідач не має права позбавити права на спадкування тих своїх спадкоємців, для яких законом встановлена обов´язкова частка. Такими спадкоємцями є неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкодавця. Це найближчі до нього особи, котрі незалежно від змісту заповіту, мають право вимагати, щоб їм була залишена зі спадщини половина їх законної частки. Неповнолітніми є особи, що не досягли вісімнадцяти років. Непрацездатними вважаються жінки, що досягли 55 років та чоловіки 60 років; інваліди І,II,III груп, незалежно від того, чи призначена їм пенсія. Спадкоємці інших черг навіть за відсутності спадкоємців першої черги, а також внуки та правнуки спадкодавця право на обов´язкову частку не мають.
Обов´язкова частка виділяється у тому разі, якщо порушуються права такого спадкоємця: він не зазначений у заповіті або йому заповідана частка, що є меншою від обов´язкової.
Спадкоємці, які мають право на обов´язкову частку, незалежно від змісту заповіту, отримують половину частки, яка б належала кожному з них при спадкуванні за законом. При визначенні розміру обов´язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом, які б спадкували, якби такий порядок не був змінений заповітом. При цьому враховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов´язкову частку, а також вартість інших речей та прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.
Якщо спадкоємцю, який має право на обов´язкову частку, в майні спадкодавця припадає частка, рівна обов´язковій або більша, то правила цієї статті не застосовуються.
Тоді, коли заповідана частина майна, обов´язкова частка вираховується, виходячи з вартості всього спадкового майна, але виділяється такому спадкоємцеві з тієї частини майна, яке не охоплено заповітом, а залишена частина такого майна розподіляється між рештою спадкоємців за законом. Якщо такого майна недостатньо, тоді суми можуть бути утримані із частини майна, що заповідано.
Право на отримання обов´язкової частки не може бути поставлене в залежність від згоди інших спадкоємців. Однак якщо інші спадкоємці заперечують проти видачі свідоцтва про право на спадщину на обов´язкову частку, то з відповідним позовом вони мають право звернутися до суду. Встановлений законом розмір обов´язкової частки може бути зменшений тільки в судовому порядку за позовом зацікавленої особи на підставі урахування відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, які існували за життя останнього, а також інших обставин, які мають істотне значення, наприклад, врахування в деяких випадках і майнового стану особи, що отримує спадщину тощо.
Якщо заповідачем для спадкоємця, що має право на обов´язкову частку, в заповіті встановлені обмеження та обтяження, зокрема виплата боргу, то вони є дійсними лише в тій частині, яка перевищує його обов´язкову частку.
Заповіт можна посвідчити у будь-якого нотаріуса, незалежно від місця проживання особи, яка хоче скласти такий заповіт. У сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органів місцевого самоврядування можуть вчинити таку дію.
Державний нотаріус Бегеза О.П.
