Договір довічного утримання — це одна з правових форм можливості фізичної особи у разі необхідності забезпечити собі довічний догляд.
За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач майна зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 Цивільного кодексу України.
Договір довічного утримання (догляду) має такі особливості:
- майно переходить у власність набувача, проте розпоряджатися таким майном набувач за життя відчужувача не зможе, оскільки при посвідченні договору довічного утримання (догляду) накладається заборона відчуження майна в установленому порядку;
- зобов'язання з довічного утримання мають особистісний характер, оскільки встановлюються щодо конкретно визначеної фізичної особи;
- договір довічного утримання може бути укладений на користь третьої особи (утриманця), якій набувач повинен надати довічне утримання та догляд;
- цей договір носить тривалий характер та вимагає від набувача постійного і систематичного виконання своїх обов'язків.
Істотними умовами такого договору є:
1) найменування (назву), місце проживання сторін (місцезнаходження сторін), реєстраційний номер облікової картки платника податків та ідентифікаційний код за даними ЄДРПОУ - для юридичних осіб;
2) предмет договору довічного утримання;
3) відомості про документ, що посвідчує право власності на відчужуване за договором майно;
4) за відсутності оподаткування, 0% ставки податку, оцінка вартості відчужуваного майна визначається за домовленістю сторін;
5) розмір (вартість) та форма надання утримання та (або) догляду, періодичність виконання обов'язків набувача. В договорі може бути вказано: коли саме, з якою періодичністю набувач повинен здійснювати надання допомоги на користь відчужувача майна;
6) у разі зобов'язання набувача забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду), у тексті договору зазначається конкретно визначена частина помешкання, у якій відчужувач або третя особа має право проживати;
7) чітко встановлені права та обов'язки сторін та інші умови, встановлені за домовленістю сторін договору;
8) умови та підстави припинення чи зменшення обсягу обов'язків набувача перед відчужувачем; підстави та порядок розірвання договору довічного утримання (догляду);
9) момент виникнення права власності на майно, передане за договором;
10) відомості щодо забезпечення виконання договору (накладення заборони відчуження на майно).
Важливим моментом є заміна набувача за договором довічного утримання (догляду).
Статтею 752 ЦК України передбачено, що у разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов'язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім'ї набувача або іншій особі за їхньою згодою.
Таким чином, при вирішенні питання про заміну набувача пріоритет мають члени його родини. Інша особа може стати набувачем лише за згодою відчужувача і первісного набувача.
Відмова відчужувача у наданні згоди на передання обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) іншій особі може бути оскаржена до суду. У цьому разі суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини, які мають істотне значення. Припинення договору довічного утримання (догляду).
У відповідності до статті 755 ЦК договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:
- на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;
- на вимогу набувача.
Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.
У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором (ст. 756 ЦК України).
Статтею 757 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) можливий перехід обов'язків набувача у разі його смерті до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем.
У разі смерті фізичної особи - набувача за договором довічного утримання (догляду) при відсутності у неї спадкоємців або при відмові їх від договору довічного утримання (догляду) нотаріус за письмовою заявою відчужувача припиняє дію цього договору, про що на всіх його примірниках робить відповідний напис та повертає відчужувану первинний документ, що посвідчує право власності на майно, що було предметом договору.
Державний нотаріус С.М. Трохимчук
