Цивільний кодекс України, що набрав чинності з 2004 року, розширив як коло спадкоємців за законом, так і надав можливість шляхом укладання договорів вирішувати ряд питань щодо зміни черговості, зміни розміру часток та виділу своєї частки в натурі.
При спадкуванні за законом майно може перейти у власність кількох осіб. При спадкуванні за заповітом спадщина також може бути заповідана двом і більше спадкоємцям без визначення конкретного майна, яке вони успадковуватимуть. В таких випадках виникає право спільної часткової власності.
Ст.1278 ч.2 ЦКУ передбачає право кожного із спадкоємців вимагати виділу своєї частки в натурі. Коли воля на такий виділ є у всіх спадкоємців і відсутній спір між ними, виникають правовідносини щодо поділу спадщини.
Поділ спадщини може мати місце як при спадкуванні за законом, так і при спадкуванні за заповітом, якщо сам заповідач у заповіті не розподілив конкретно між спадкоємцями своє майно. У випадку, коли заповідано конкретне майно, вже на підставі самого заповіту кожен спадкоємець стає власником конкретної речі (речового права), і змінити цей порядок договором неможливо.
Договір про поділ спадщини є способом уникнення правового режиму спільної часткової власності між спадкоємцями та звільняє від багатьох проблем у майбутньому.
До прийняття діючого ЦКУ такий договір укладався після видачі свідоцтва про право на спадщину. Враховуючи побудову діючого кодексу, норма права, що регулює право спадкоємців на виділ своєї частки в натурі, розміщена в главі 87 « Здійснення права на спадкування». Норми ж права, що регулюють оформлення права на спадкування, знаходяться у главі 89 і визначають порядок оформлення спадкових прав.
Слід враховувати також те, що спадщина належить спадкоємцям з часу її відкриття (ч.5 ст.1268 ЦКУ), частки у спадщині є рівними, якщо спадкодавець не встановив інше заповітом, і недотримання цього принципу можливе за домовленістю спадкоємців (ст.1267 ЦКУ) шляхом укладення між ними відповідного договору про зміну розміру часток.
Отже, спадкоємці є співвласниками, а питання спільної часткової власності регулюються ст.ст. 364-367 ЦКУ (порядок поділу майна, виділу в натурі). Також, ст. 6 ЦКУ надає право сторонам укладати договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає його загальним засадам або відступати від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Враховуючи логіку побудови нормативного акту та наданих спадкоємцям можливостей після прийняття спадщини визначитися зі своїми правами і врегулювати їх відповідними договорами, договір про поділ спадщини повинен укладатися до видачі свідоцтва про право на спадщину.
На користь цієї версії – діючий Закон України «Про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень». За цим Законом нотаріус проводить державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно за спадкоємцем (який вже стає на цей момент власником) підчас вчинення нотаріальної дії. Якщо на підставі свідоцтва про право на спадщину за спадкоємцем буде одразу зареєстроване право власності - то ні про який поділ спадщини мова не йтиме, бо це – власник майна і діють інші правовідносини щодо розпорядження ним.
Тому, після збігу шестимісячного строку, коли визначений круг спадкоємців і визначено їх бажання на виділ певного майна у спадок, але до видачі свідоцтва про право на спадщину, спадкоємці укладають договір про поділ спадщини.
На підставі цього договору нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину. Форма такого свідоцтва відсутня в Правилах ведення нотаріального діловодства, але ці Правила (пп. 6.19) надають право нотаріусу скомбінувати таку форму свідоцтва і зазначити в свідоцтві про факт укладення договору про поділ майна.
Після видачі такого свідоцтва нотаріус реєструє право власності на те майно, яке забажав отримати у власність кожен спадкоємець.
Законодавець передбачив також форму такого договору. Вона повинна бути письмовою і договір підлягає нотаріальному посвідченню, якщо до складу майна входить нерухомість або транспортні засоби. За місцем архівного зберігання - це «інший договір». Примірник, викладений на спеціальному нотаріальному бланку додається до спадкової справи і на його підставі нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину. До примірників свідоцтв цей договір не долучається.
Крім того, якщо після видачі свідоцтва на майно, що було поділено договором, виявиться ще інше майно, це не завадить спадкоємцям отримати свідоцтво про право на спадщину на цю спадщину у рівних частках, або, якщо це буде не одне майно, - укласти договір про його поділ додатково.
При укладенні такого договору може виявитися, що майно, отримане кожним спадкоємцем не є рівноцінним. Спадкоємці мають право визначитися у договорі про грошову компенсацію, але компенсація не може замінювати отримання майна у спадщину. Це вже буде відчуженням, а не поділом спадщини. Слід в таких випадках також не забути про витребування згоди другого з подружжя спадкоємця, який надає грошову компенсацію.
Інформаційним листом від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Вищій спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ також підтвердив право спадкоємців врегулювати свої правовідносини шляхом укладення договорів про поділ спадкового майна при відсутності між ними спору за спеціальними нормами щодо поділу спадкового майна (Ст. ст .1278,1279 ЦКУ) і це також узгоджується зі ст. 6, 627 ЦКУ.
Державний нотаріус Т. М. Волчук
