Реформуванння вищих навчальних закладів (ВНЗ) України - це, зокрема, запровадження триступневої підготовки фахівців вищої кваліфікації: бакалаврів, спеціалістів і магістрів. Для України воно є особливо важливим. Це означатиме європизацію українських університетів, але водночас не означатиме повної уніфікації навчання в різних закладах.
Невдачі в розвитку ринкової економіки спричинені не лише недосконалим законодавством чи браком політичної волі до кардинальних реформ, а й порівняно низьким рівнем економічної освіти й культури населення. І це при тому, що Україна за освітніми мірками вважається освіченою країною - в нас на 100 тис. населення 176 спеціалістів із вищою освітою (для порівняння: у США - 200, у Німеччині та Франції - по 180). Проте кількість - це ще не означає якість. Слабка матеріально-технічна база та організація системи освіти, яка успадкована від часів командно-адміністративної системи, негативно впливають на рівень якості освіти в Україні.
Можна скористатися зарубіжним досвідом викладання дисциплін. Проте потрібна розробка власної національної концепції освіти, чітка стратегія і тактика її реалізації, яка повинна врахувати ментальний чинник. Здійснити це мають вітчизняні кадри - озброєні найефективнішими зарубіжними напрацюваннями, у плідному контакті з іноземними колегами, але й неодмінно з урахуванням історичних особливостей і сьогочасних потреб та реалій своєї країни.
У травні 2005 року Україна приєдналася до болонського процесу. Реформа залишає ту саму систему вчених ступенів - бакалавра, магістра тощо. Але знання оцінюють за системою кредитів, яка дозволяє обмінюватися ними між різними установами, тобто передбачає взаємне визнання рівня освіти. Отже, ця система вигідна для всіх користувачів навчального простору в Європі. Вона створена не для уряду, міністрів, ректорів. Вона існує для громадян, які відчувають потребу в освіті.
Європейський Союз підтримує освітні реформи в Україні, які впроваджує українська влада. Це покращення якості, системи акредитації, новий розклад занять.
З часом українським студентам і професорам стане простіше продовжувати своє навчання і карєру в інших країнах. Болонський процес сприяє подальшому поглибленню самого поняття взаємного визнання дипломів. Зараз для українських студентів та їхніх свідоцтв ситуація покращується. Дуже важливо , щоб українські дипломи визнавали в усій Європі.
Ні, Болонська угода не самоціль і не панацея від усіх бід, а засіб уніфікації навчального процесу, спрямований на встановлення єдності між розвитком виробництва та рівнем підготовки висококваліфікованих спеціалітів у конкретних країнах, а не в уявній Європі. Уніфікація предбачає використання кращих методів навчання, а не механічну привязку до якогось одного загального стандарту, і має здійснюватися на основі розвитку матеріально-технічної бази навчання , а не методом голого реформування. Слід боротися не за місце робочої сили в Європі, а за кращу освіту в нас, для нашого власного виробництва. І нехай наша освіта утверджує нас в Європі.
