Статтею 1 Закону "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” дає таке визначення поняттю "біженці”.

                   Біженець – це особа, яка не є громадянином України і яка у наслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками расової, національної належності, ставлення до релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи або через політичні переконання вимушена покинути територію держави, громадянином якої він є (або територію країни свого постійного проживання) і не може чи не бажає користуватися захистом цієї держави внаслідок зазначених побоювань. У даному визначенні, основою для звернення за отримання статусу біженця вступають обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками, перерахованими вище.

                   Особами, які клопочуть про визнання біженцями можуть бути: Іноземні громадяни, які прибули або бажають приїхати на територію України; Особи без громадянства, які прибули, або бажають приїхати на територію України; Іноземні громадяни чи особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах. В законі "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” визначені і умови, при яких особа не може бути визнана біженцем.

                   Основні положення є такими: Біженцем не може бути визнана: Особа, яка здійснила злочин проти миру і людства чи інші важкі злочини; Особа, яка винна у вчиненні дій, які суперечать межі і принципам Організації Об'єднаних Націй; Особа за якою компетентні органи влади держави, в якій вона проживала, визнають права і обов'язки, пов'язані з громадянством цієї держави; Особи які користується захистом і (чи) допомогою інших організацій та установ ООН, окрім верховного комісара ООН по справам біженців. Особи, які залишили місце проживання з економічних причин, або внаслідок голоду, епідемії чи надзвичайних ситуацій природного, або техногенного характеру.

             Головний спеціаліст Луцького районного управління юстиції – Інна Кирилюк