ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ – це дія спадкоємця, яка засвідчує про його згоду вступити в спадкові права.
Для прийняття спадщини встановлено шестимісячний термін з дня відкриття. Цей термін дає можливість спадкоємцю реально скористатися своїм правом і таким чином гарантує здійснення суб’єктивних прав громадян на спадкоємство. Якщо спадкоємець у вказаний термін спадщину не прийме, то право на її прийняття він втрачає. Термін для прийняття спадщини зазвичай відносять до термінів, які збігають і закінчення яких, на відміну від закінчення термінів позовної давності, спричиняє припинення самого права, а не тільки права на захист. Цей термін, проте, може бути продовжено судом, якщо суд визнає причини пропуску терміну для прийняття спадщини поважними. Новий додатковий термін повинен бути достатнім для подання спадкоємцем, який пропустив термін, заяви про прийняття спадщини.
Не вимагається звернення до суду для продовження терміну на прийняття спадщини, якщо спадкоємці, які прийняли спадщину, дають письмову згоду на включення до свідоцтва про право на спадщину спадкоємців, котрі пропустили термін. Проте якщо спадкоємець пропустив термін для прийняття спадщини, то незалежно від того, чи продовжив цей термін суд, чи інші спадкоємці погодилися на прийняття спадщини з пропуском терміну, спадкоємець із належної йому спадкової частки одержує лише те майно, яке збереглося в натурі, а також кошти, отримані від реалізації майна, або грошову компенсацію. Окрім спадкоємців, які покликаються до спадкоємства з часу відкриття спадщини (наприклад спадкоємці за законом першої черги, якщо такий порядок спадкоємства не відмінений або не змінений заповітом), спадкоємці можуть бути покликані до спадкоємства й пізніше. Зокрема, це може статися, коли спадкоємець за законом першої черги відмовився від спадщини за наявності в того ж спадкодавця спадкоємців за законом другої черги, або коли основний спадкоємець відмовився від спадщини за наявності підпризначеного спадкоємця, або коли покликаний до спадкоємства спадкоємець помер, не встигнувши прийняти спадщину, а своїх спадкоємців у нього немає.
У всіх цих випадках до спадкоємства після смерті того самого спадкодавця покликається інший спадкоємець. Він може прийняти спадщину протягом тієї частини шестимісячного терміну, яка не закінчилася на момент, коли відмовився спочатку покликаний до спадкоємства спадкоємець.
Закон встановлює: якщо поява в особи права на спадкоємство залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, термін для прийняття такою особою спадщини встановлюється в межах 3 місяців із часу неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
В тому випадку, якщо термін, що залишився, становить менше ніж 3 місяці, він продовжується до 3 місяців.Що стосується прийняття заповідальної відмови, встановленої спадкодавцем у заповіті, то, якщо протягом 6 місяців із дня відкриття спадщини відмовоотримувач не відмовиться від заповідальної відмови, він вважається таким, що прийняв її. Дії, які свідчили б про прийняття спадщини є однаковими (єдиними) як для спадкоємців за законом так і за заповітом. Ці дії можуть бути здійснені особисто спадкоємцем, подання заяви представником не допускається. Не допускається прийняття спадщини під умовою чи застереженням.
Спадкова трансмісія має місце тоді, коли спадкоємець помирає після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти. Спадкування за правом представлення має місце тоді, коли спадкоємець помирає до відкриття спадщини. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків встановлених частинами другою - четвертою ст.1273 ЦКУ, які визначають право на відмову від прийняття спадщини (частина четверта статті 1268 ЦКУ). Спадкоємець, який не подав у зазначений шестимісячний термін заяву про прийняття спадщини, але фактично вступив в управління спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, має право на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України подати заяву про прийняття спадщини, після спливу зазначеного терміну, і отримати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, якому за рішенням суду встановлений додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, зобов’язаний в межах встановленого судом строку прийняти спадщину шляхом подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяви про видачу йому свідоцтва про право на спадщину.
При оформлені права на спадщину нотаріус зобов’язаний вчинити ряд нотаріально-процесуальних дій:
встановити факт смерті спадкодавця,
час та місце відкриття спадщини,
наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом або за заповітом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва,
здійснює інші дії з нотаріального провадження, щодо видачі свідоцтва про право на спадщину.
На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов’язково вимагаються відповідні документи.
Порядок подання заяви про прийняття спадщини
Для того, щоб стати власником спадкового майна, необхідно прийняти спадщину. Для прийняття спадщини встановлено шестимісячний термін з дня відкриття. Прийняття спадщини здійснюється шляхом виконання дій, вказаних в ст.1268 та ст.1269 ЦК України. Беззаперечним доказом бажання спадкоємця прийняти спадщину буде його звернення з заявою до державної нотаріальної контори із проханням про видачу свідоцтва про право на спадщину. Таку заяву спадкоємець може особисто подати до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини або відправити її по пошті, але така заява повинна бути нотаріально посвідчена. При цьому державна нотаріальна контора не може відмовити в прийнятті заяви на тій підставі, що заявник не подав всіх документів. Заяви про прийняття спадщини повинні бути зроблені в письмовій формі. Справжність підпису на таких заявах повинна бути нотаріально засвідченою.
Засвідчувати справжність підпису на заяві не потрібно у випадку, коли така заява подається спадкоємцем до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто. У цьому випадку держнотконтора встановлює особу спадкоємця і перевіряє справжність його підпису, про що робить відмітку на заяві. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається державною нотаріальною конторою, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до державної нотаріальної контори. Заяви про прийняття спадщини або про відмову про прийняття спадщини можуть бути відкликані протягом строку встановленого для прийняття спадщини. На відміну від норм, які діяли до 1 січня 2004 року заяви про прийняття спадщини не могли бути повернені спадкоємцям або скасовані ними.
Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника, а заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.
Порядок відкликання заяви про прийняття спадщини
Дії, які свідчили б про прийняття спадщини є однаковими (єдиними) як для спадкоємців за законом так і за заповітом. Ці дії можуть бути здійснені особисто спадкоємцем, подання заяви представником не допускається. Заяви про прийняття спадщини можуть бути відкликані протягом строку встановленого для прийняття спадщини. На відміну від норм, які діяли до 1 січня 2004 року заяви про прийняття спадщини не могли бути повернені спадкоємцям або скасовані ними.Заяви про прийняття спадщини повинні бути зроблені в письмовій формі. Справжність підпису на таких заявах повинна бути нотаріально засвідченою. Засвідчувати справжність підпису на заяві не потрібно у випадку, коли така заява подається спадкоємцем до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто. У цьому випадку держнотконтора встановлює особу спадкоємця і перевіряє справжність його підпису, про що робить відмітку на заяві. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається державною нотаріальною конторою, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до державної нотаріальної контори.
Особливості відмови від спадщини
Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною, але відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку для її прийняття.Будь-хто із спадкоємців або всі спадкоємці мають право відмовитись від прийняття спадщини. Якщо спадкоємець протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, не подав заяву про прийняття спадщини він вважається таким, що не прийняв її. Спадкоємець за законом може відмовитись від спадщини і шляхом подачі про це заяви до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Таку заяву спадкоємець може подати протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини (ст.1273 ЦКУ).
Разом із тим у законі передбачається можливість відмовитись від прийняття спадщини фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, лише за згодою піклувальника і органу опіки і піклування. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки і піклування. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (частина друга статті 1274 ЦК України). Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився на його користь. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 ЦКУ.Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.
Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини
Загальний термін на прийняття спадщини встановлений у відповідності до вимог ст. 1270 ЦК України у 6 місяців і розпочинається з дня відкриття спадщини. Після закінчення цього терміну у спадкоємця виникає право на отримання свідоцтва про право на спадщину. Якщо строк для прийняття спадщини пропущено, пропущення строку для прийняття спадщини, без поважних причин, позбавляє потенційних спадкоємців права на прийняття спадщини. Потенційний спадкоємець, який на час відкриття спадщини: постійно не проживав разом із спадкодавцем; не є малолітньою, неповнолітньою, недієздатною особою, а також особою цивільна дієздатність, якої обмежена, - втрачає право на прийняття спадщини, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. Незнання потенційними спадкоємцями правових норм, які регулюють спадкові правовідносини не звільняє їх від негативних наслідків.
В цьому випадку, за письмовою згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини (ч. 2 ст. 1272 ЦК України), при цьому, причина поважності пропущення строку для прийняття спадщини не має значення.
Якщо у відношенні до особи, яка пропустила строк для прийняття спадщини, не надійшла до державної нотаріальної контори, за місцем відкриття спадщини, письмова згода про прийняття цією особою спадщини хоча б від одного із спадкоємця, які прийняли спадщину, або якщо ні один із потенційних спадкоємців не прийняв спадщину – спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини має право звернутися до суду з позовною заявою “про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини” (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).
Спадкоємець, який прийняв спадщину в наданий судом додатковий строк, має право звернутися до суду з вимогами про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, якщо спадкоємці, які прийняли спадщину, не дають згоду на внесення нотаріусом за місцем відкриття спадщини цих змін. На підставі рішення суду нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
Державний нотаріус Т.М. Волчук
