Порядок посвідчення нотаріусами заповітів регламентується нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 та іншими нормативними актами.
Згідно ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок свої смерті. Його значення полягає в тому, щоб визначити порядок переходу майна, майнових прав та обов’язків до певних осіб, який буде існувати після смерті заповідача.
Закон закріпляє право фізичної особи призначити спадкоємців шляхом складення заповіту і розподілити спадкове майно, майнові права та обов’язки на свій розсуд. При цьому слід зауважити, що на підставі ч. 1 ст. 1223 ЦК України, пріоритетне право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. Лише за відсутності заповіту, визнання його недійсним або відмови від прийняття спадщини спадкоємця за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують спадкоємці за законом.
За своєю юридичною природою заповіт - односторонній правочин з волевиявленням однієї особи (за винятком заповіту подружжя), внаслідок чого після її смерті у осіб, зазначених у заповіті, виникає чи зникає право на одержання спадщини. Слід зазначити, що заповіт має відповідати не лише спеціальним вимогам, встановленим нормами глави 85 ЦК України, а й усім загальним вимогам, що висуваються до правочинів у главі 16 ЦК України.
Правом заповідати належне їм майно володіють тільки фізичні особи (громадяни) з повною цивільною дієздатністю.
Це означає, що громадянин, який бажає скласти заповіт, повинен бути повнолітнім (тобто досягти 18 – ти років), враховуючи положення зазначені в ст. ст. 34,35 ЦК України.
При складанні та посвідченні заповіту нотаріус перевіряє, чи є заповідач тією особою, від імені якої складено заповіт, правомірність заповідальних розпоряджень (крім секретного заповіту) та дієздатність заповідача.
Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (ст.1234 ЦК України). Нотаріус має відмовити у посвідченні заповіту, якщо в ньому містяться незаконні розпорядження або якщо заповідач є недієздатною особою. Не може бути посвідчений заповіт, якщо заповідач перебуває у такому стані, що не усвідомлює значення своїх дій.
Реалізуючи право на заповіт, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (якими, відповідно до Цивільного кодексу України є юридичні особи, держава Україна, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права), на свій розсуд визначати частки спадкоємців у спадщині, позбавити спадщини одного, кількох чи всіх спадкоємців за законом, не зазначаючи причини такого позбавлення.
Зміст заповіту складають розпорядження заповідача відносно його майна, майнових прав та обов’язків. Ці розпорядження можуть бути зроблені заповідачем у будь-який час. Заповідач самостійно визначає обсяг того, що передається у спадок, він може охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті, які можуть йому належати в майбутньому, заповідати все майно або його частину. Частина спадщини, яка не включена до заповіту, спадкується за законом.
Заповідач сам вирішує: заповісти все своє майно чи тільки його частину. Оскільки заповіт вважається особистим розпорядженням, кілька осіб скласти єдиного заповіту не можуть. Виняток становить заповіт подружжя щодо майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності (ст.1243 ЦК України). До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру (наприклад, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання заповідача, бажання призначити опіку над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної суспільнокорисної мети, тощо).
Відомості про заповіти підлягають обов'язковій державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, установленому Положенням про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 №1810/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.07.2011 за №831/19569.
Державний нотаріус С.М. Трохимчук
