Статтею 152 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено:
1. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. 2. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї. 3. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. 4. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.
Норми права, безпосередньо присвячені правам неповнолітніх дітей, уперше з'явилися в українському законодавстві лише з прийняттям цього Кодексу. До того права дітей розглядалися, як правило, крізь призму правовідносин між батьками і дітьми. При цьому часто діти в силу своєї недієздатності були не самостійними носіями прав, а пасивними об'єктами батьківської турботи. Включення до СК України окремих положень, присвячених правам неповнолітніх дітей, стало важливим кроком на шляху подолання такого підходу. З 1991 р. Україна є учасницею Конвенції про права дитини, яка стала частиною її законодавства. Норми Конвенції, що не були інкорпоровані у внутрішнє законодавство, підлягають безпосередньому застосуванню. У разі їх суперечності нормативним актам України застосовуються норми Конвенції.
Ставши учасницею Конвенції про права дитини, Україна взяла на себе низку зобов'язань щодо забезпечення прав дитини, згідно з якими внутрішнє законодавство нашої держави має бути приведене у відповідність із цим документом. Конвенція розглядає дитину як самостійну особистість, наділену правами і здатну тією або іншою мірою до їх самостійної реалізації та захисту. Такий самий підхід до проблеми прав дитини закріплено і в СК України.
Одним із основних прав дитини є її право на належне батьківське виховання. Воно забезпечується системою державного контролю, встановленою законом. Основним державним органом у цій сфері є орган опіки та піклування. Так, відповідно до ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки. Основні положення, пов'язані з організацією, напрямами та видами діяльності органів опіки та піклування, закріплені у Правилах опіки та піклування. Питання, що стосуються опіки та піклування над дітьми, регулюються також главою 19 СК України.
Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини призводить до порушення її прав. Згідно з ч. 2 статті, що коментується, дитина має право противитися цьому. Уявляється, що поняття "противитися" є некоректним з погляду юридичної термінології. Воно більшою мірою відображає дії дитини, а не правові наслідки її неналежного виховання батьками. Більш слушно було б говорити про появу у дитини можливості захищати своє право на належне виховання у тому разі, коли батьки здійснюють його неналежним чином. Тим більше, що відповідно до ч. З коментованої статті дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Жодних вікових обмежень для цього не встановлено. Звісно, важко уявити, що малолітня дитина зможе самостійно встановити контакт із цими органами. Найчастіше вона повідомляє про порушення родичам, сусідам, вчителям, вихователям або іншим особам, які доводять ці відомості до відома органів опіки та піклування. Після цього працівники цих органів обстежують умови життя дитини і роблять відповідні висновки. Дитина, яка досягла 14-річного віку, має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду.
Як свідчить практика, діти, які страждають від зловживань з боку батьків, часто не тільки не звертаються за захистом своїх прав, а й намагаються приховати такі зловживання з остраху перед батьками або побоюючись, що їх заберуть у батьків і направлять до дитячої установи. Тому усі посадові особи і громадяни, яким стало відомо про порушення прав дитини, загрозу її життю чи здоров'ю, зобов'язані негайно повідомити про це органу опіки та піклування за місцем проживання дитини.
Головний спеціаліст Луцького районного управління юстиції – Інна Кирилюк