Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлено законом.

       Відповідно до законодавства України батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, а також піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Але коли інтереси дитини під загрозою і довірити її подальше виховання батькам ніяк не можна, приймається рішення про позбавлення батьків батьківських прав.
            Позбавлення батьківських прав є крайнім засобом сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належне виховання своїх дітей. Такий засіб може застосовуватись тільки за рішенням суду.

            Позбавлення батьківських прав - це санкція, яка має місце в тих випадках, коли здоров'я, фізичний, психічний, духовний і моральний розвиток дитини піддається небезпеці внаслідок застосування батьками неправомірних способів здійснення батьківських прав, неналежного їхнього поводження або злісного ухилення від виконання батьківських обов'язків.

            Позбавлення батьківських прав допускається лише щодо дітей, які не досягли 18 років.

              З позовом у суд про позбавлення батьківських прав вправі звернутися один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитини, яка досягла 14-ти років.

            Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

     1) не забрали  дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

    2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

    3) жорстоко поводяться з дитиною;

     4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

     5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

     6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. 

            Не може бути позбавлена батьківських прав особа, котра не виконує своїх батьківських обов'язків внаслідок душевної хвороби, недоумства, тривалого відрядження, утворення перешкод з боку іншого з батьків, з яким проживає дитина.

            З позбавленням батьківських прав, в принципі, припиняються сімейні правовідносини між батьками і дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надається сім'ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

              Позбавлення батьківських прав, як наслідок винної поведінки батьків, не може означати їх повного звільнення від батьківських обов'язків щодо утримання дітей. Аліменти на дітей стягуються з батька, позбавленого батьківських прав, на користь другого з батьків (опікуна, піклувальника), у якого дитина перебуває на утриманні, чи організації, де дитина знаходиться на вихованні.

Головний спеціаліст Луцького районного управління юстиції – Інна Кирилюк