Щиро вітаю вас зі святом! Святом, яке черговий раз нагадує нам про ваш подвиг материнства, жертовність і безумовну любов.

Саме вам ми завдячуємо нашим успіхам і добробутом. Ваша підтримка і турбота супроводжує кожного з нас усе життя. 

Неможливо переоцінити роль жінки у вихованні дітей, її внесок не лише для своєї родини, але й для суспільства, її важливу місію у вихованні майбутнього покоління, формуванні духовних цінностей, шанобливого ставлення до людей, до своєї культури і звичаїв.

Недарма жінки-матері вважаються берегинями свого роду, адже немає любові  жертовнішої за материнську, немає сильнішого оберегу, ніж мамина молитва.

Висловлюю найщиріші слова вдячності і пошани за ваші недоспані ночі, невтомну працю і самовідданість. Низько схиляю перед вами голову. Нехай ваші діти будуть вашою гордістю, нехай ваша любов повертається до вас сторицею, нехай у ваших родинах панує злагода!

Зі святом, дорогі Матері! Мирного неба, довголіття і Божого благословення!

Цьогоріч ми кажемо «Ніколи знову» інакше. Ми чуємо «Ніколи знову» інакше. Це звучить болісно, жорстоко. Без оклику, а зі знаком питання. Ви кажете: ніколи знову? Розкажіть про це Україні. 24 лютого слово «ніколи» стерли. Розстріляли й розбомбили. Сотнями ракет о 4-й ранку, якими розбудили всю Україну. Ми почули моторошні вибухи. Ми почули: знову!

Крізь полум'я боїв, страждання і смерть, крізь гіркоту поразок та непоправні втрати йшов наш народ до великої перемоги. І перемога дісталася нечувано дорогою ціною – ціною мільйонів життів наших співвітчизників. У ці дні ми віддаємо шану всім тим, хто у жорстокій битві виборював нашу свободу, хто захищав рідну українську землю від нацизму. Ми з вдячністю згадуємо тих, хто віддав власне життя за щасливе майбутнє своїх нащадків.

День пам’яті та примирення є нагадуванням про страшну катастрофу, а не символом тріумфу переможців. Найважливішим підсумком війни має бути вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними способами.

На жаль, цю дату ми зустрічаємо зі зброєю в руках, знову змушені відстоювати власну свободу, виносити поранених з передової, розкопувати могили замордованих українців. Те, що творять московські, так звані, військові на українській землі, є геноцидом українського народу, свідомим знищенням наших громадян.

Ми не маємо права програти і не програємо, бо захищаємо рідну землю, боронимо своє право вільно обирати майбутнє. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності.

Самовідданість та мужність тих, хто віддав своє життя за Батьківщину у Другій світовій війні – приклад  патріотизму для нащадків. І нині онуки та правнуки наших визволителів боронять незалежність і суверенітет України. Вони гідно наслідують приклад високого патріотичного духу своїх героїчних дідів-прадідів.

Тож у ці дні віддаємо шану всім тим, хто у жорстокій битві виборював і виборює свободу, захищав і захищає рідну українську землю від ворогів. Ми в неоплатному боргу перед синами і дочками України, юність яких жорстоко обриває війна. Низько вклоняємося подвигу тих, хто ціною власного життя, проявляючи героїзм, сміливість та відвагу, зуміли врятувати світ від нацистського поневолення і рятують від так званого «освобождєнія» рашистів.

Земний уклін вам і мертвим, і живим, всім, хто боровся проти нацизму, і зараз відстоює незалежну Україну, хто приближує нам мирний сонячний день!

Вічна пам’ять загиблим, честь і слава героям! Слава Україні!

З повагою, голова районної військової адміністрації Володимир Кец