9 березня ми відзначаємо 207-му річницю від дня народження Тараса Григоровича, а 10 березня минають 160-ті роковини його смерті.

Життя Великого Кобзаря є прикладом свідомого вибору людини, яка обрала нелегку, сповнену випробувань і боротьби дорогу служіння рідному народові. Ім´я славетного поета давно стало символом нашої нації. Вся творчість Тараса Шевченка пронизана гарячою любов’ю до рідного краю. Його думи та полум’яне слово відображали прагнення трудового люду до кращої долі.

Творчість Шевченка – джерело пізнання і натхнення. У його щирому, проникливому слові з усією силою і красою заясніла горда і волелюбна українська душа. Це слово стояло в обороні прав і свобод рідного народу і стало тією духовною основою, на котрій була зведена незалежність Української держави. Кобзареві мрії, біль і тривоги – безцінні настанови, залишені нам у спадок. А його мудрість та сила завжди будуть поруч із нами, які б випробування не випадали на нашу долю.

Минає 207-й день народження нашого великого поета і художника, а постать його не віддаляється від нас, а навпаки, стає ближчою, зрозумілішою, ріднішою. У ХХІ столітті Тараса Шевченка називають українським пророком, слово його, як цілюще джерело невичерпної мудрості і сьогодні втішає, рятує і надихає багатьох боротись за власну свободу, рідну мову, спокій і красу рідної землі.

Творчість Тараса Шевченка для нас – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть, це те, з чого черпають сили й надії, це те, що актуально і сьогодні. У глибини майбутнього посилав він свої непорушні заповіти синам свого народу:

Свою Україну любіть,

Любіть її… во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.