Депортація почалася 18 травня 1944 в усіх кримських місцях поселення татар.  Понад 230 000 осіб були депортовані, здебільшого, до Узбекистану. Ця кількість включає все етнічне кримськотатарське населення, що на той час складало приблизно п'яту частину  від загального населення Кримського півострова, а також меншою кількістю - етнічних греків і болгар. Нестача житла та продуктів харчування, неспроможність адаптуватися до нових кліматичних умов і швидке поширення захворювань мали важкий демографічний вплив на кримських татар протягом перших років вигнання. Відповідно до досліджень, здійснених кримськотатарськими активістами, понад 109 956 (46,2%) кримських татар з 238500 депортованих загинули у період з 1 липня 1944 р. по 1 січня 1947 р. через голод і хвороби. З травня по листопад 10 105 кримських татар померло від голоду в Узбекистані (9% з висланих до Узбецької РСР). Майже 30000 (20%) померли у вигнанні протягом півтора року, за даними НКВС. Згідно з свідченнями радянських дисидентів, багато кримських татар були примушені працювати на здійсненні  великих проектів, що реалізовувалися в Радянському ГУЛАГу.

Переселення кримських татар у 60-і роки

Незважаючи на те, що у 1967 році Радянським указом було знято  звинувачення проти кримських татар, Радянське уряд не зробив нічого, аби полегшити їх переселення до Криму і провести відшкодування за втрачені життя та конфісковане майно. Кримським татарам, на чолі з кримськотатарським національним рухом, не було дозволено повернутися до Криму із заслання до початку перебудови в середині 1980-х років. Повернення кримських татар до Криму стало поширеним з 1987 року.  На початку 90-х років кримські татари були третьою за величиною етнічною групою в Криму.

Незалежність України - 1991 рік

З 1991 року, коли Україна набула незалежності, уряд України взяв на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, у тому числі тих, хто повертався на своєї території після депортації. Декларація прав національностей України, Закони України "Про меншини в Україні", "Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою" - серед головних правових основ державної політики України у сфері захисту прав депортованих народів. Наступні програми з соціальної адаптації  кримських татар були прийняті урядом України: "Програми зі сприяння соціальній адаптації кримськотатарської молоді у 2002-2005" (2002), "Програма Кабінету Міністрів України з переселення депортованих кримських татари і представників інших національностей, які повернулися в Україну для проживання, їх адаптації та інтеграції в українське суспільство.

Відділ інформаційної діяльності, інформаційних

технологій та комунікацій з громадськістю