„Більш усього в світі мені потрібна сім’я, батьківська турбота і тепло. Хочу відчувати любов та родинний затишок! Хочу, щоб мені читали перед сном казки, цілували на ніч…” – такі слова можна почути від кожної дитини, яка проживає у державному закладі через те, що осиротіла, або яку через певні причини позбавили батьківського піклування. Таких дітей сотні. Вони залишилися самі зі своїми поки, що дитячими проблемами. Хоча держава дбає про них, проте найголовнішу їх потребу, на жаль, задовольнити не може - потребу в любові, турботі, щасливому дитинстві, яку може забезпечити тільки справжня сім’я, мудрі та чуйні батьки.

Роль сім’ї для дитини є надзвичайно важливою. Для повноцінного розвитку їй найкраще зростати в сімейній атмосфері щастя та взаєморозуміння. Батьки допомагають відчути взаємне тепло й любов, передають дітям досвід поколінь, життєві цінності й духовність, виховують та задовольняють їхні щоденні потреби, стають для них прикладом наслідування, поступово прищеплюють їм соціальні та побутові навички, необхідні у самостійному житті. Діти повинні зростати в сім’ях рідних батьків, але коли це неможливо, альтернативою біологічній родині може стати інша сім’я.

В Україні існує чотири форми сімейного влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Це — усиновлення, опіка (піклування), прийомна сім’ї, дитячий будинок сімейного типу. Вони забезпечують задоволення щоденних потреб дитини, яка залишилась без піклування батьків. її соціальний захист, захист майнових і житлових прав, догляд, виховання, подолання психологічних травм тощо.

Усиновлення (удочеріння) є найбільш прийнятною і сприятливою формою виховання, за якої дитина повністю прирівнюється до рідних дітей, набуває в особі усиновителів батьків.

Встановлення опіки та піклування стосується громадян, які перебувають переважно в сімейних, родинних стосунках із дітьми цієї категорії для забезпечення їх виховання, освіти, розвитку і захисту їх прав та інтересів.

Прийомна сім’я — сім’я, яка добровільно за плату взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від одного до чотирьох дітей на виховання та спільне проживання.

Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, яку створює за бажанням подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням і спільним проживання не менше п’яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Сьогодні в Луцькому районі під опікою/піклуванням перебуває 147 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються в 74 сім’ях опікунів/піклувальників; функціонує 7 прийомних сімей, в яких проживає 15 прийомних дітей, і 3 дитячих будинки сімейного типу, в них – 23 дітей-вихованців. Це ще раз підтверджує, що є люди з доброю душею, любов’ю в серці й громадянською позицією, які, беручи у свої сім’ї чужих дітей, дають їм тепло, любов, підтримку, захист, родинне щастя.

Задумайтесь, можливо, Ви також з особливою силою відчуваєте всю трагедію дитини, яка не має повноцінної сім’ї, виховується в державному закладі, і маєте усвідомлене бажання прийняти в родину дитину, яка втратила власну сім’ю?!

Якщо Вам потрібна допомога у визначенні з прийняттям відповідального рішення, ЗВЕРТАЙТЕСЬ до спеціалістів Луцького районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, які відповідальні за питання сімейних форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за адресою: м.Луцьк вул. Володимирська, 106Б.

         Консультацію з даного питання можна отримати за телефоном: 760 698.

         Спільними зусиллями можна забезпечити право кожної дитини на виховання в сім’ї!

Луцький районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді