15 березня відбулось перепоховання рядового міліції спецроти «Світязь» Мирослава Столярчука, який був похований під чужим іменем на Вінничині. Після тривалих експертиз та ДНК-аналізів вдалося встановити, що захоронення було помилковим і з'ясувалось, що тіло належить Мирославу Столярчуку.
У поминальній панахиді взяли участь голова райдержадміністрації Ігор Ярмольський, голова районної ради Олексій Гвоздецький, начальник обласного УМВС Петро Шпига, Підгайцівський сільський голова Юрій Семенюк та понад півтори тисячі громадян.
Востаннє Мирослав виходив на зв’язок із рідними 28 серпня 2014 року, а далі тривали довгі пошуки рідними та друзями Героя. Відспівали загиблого бійця АТО у Свято-Троїцькому кафедральному соборі, опісля чого відбулась громадянська панахида на Театральному майдані міста Луцька та у селі Підгайці, де знайшов спочинок «Мирон» (позивний Мирослава Столярчука).
Попрощатися з побратимом прийшов і боєць «Світязю» Ігор Дрючан: «Мироне, звертаюся до тебе, бо ти нас чуєш. Про твій шлях додому можна цілу книгу написати. Знову Іловайський котел відгукується болем у серці кожного українця. Ти - справжній патріот. Ніколи не забудемо тебе, брате. Знаю, ти б дуже хотів почути ці слова: «Слава Україні!» А окупант хай знає: немає землі для нього на Україні, не віддамо, бо в нас немає іншої землі».
У своїх промовах керівники різних гілок влади зауважили, що Мирослав був патріотом своєї країни і помер у бою, як справжній захисник Вітчизни. Також очільники району пообіцяли всіляко підтримувати і допомагати сім’ї загиблого. Слова підтримки для родини прийшли висловити священники, класний керівник Василь Марков, однокласники та багато односельчан. А вчителька, односельчанка та поетеса Лукія Василевся написала вірш Мирославу, який називається «Пам’яті Мирослава Столярчука».
Як плаче вкраїнська земля!
Сумують Підгайці донині.
Тебе, Мирославе, здаля
Везли у важкій домовині.
Пішов добровольцем на Схід
Свою боронить Україну.
Гордиться тобою весь рід,
І мати, і діти, й дружина.
Поліг на війні, бо свинець
Ворожий у тіло поцілив…
О, скільки ще юних сердець
Під хижим московським прицілом!
Десь там, у далеких світах,
Душа полетить над землею.
Ти – мужній герой, гордий птах,
Засвітишся ясно зорею.
Відділ інформаційної діяльності,
інформаційних технологій та комунікацій з громадськістю
