111 років тому 1 серпня перестало битися серце відомої у всьому світі, нашої землячки Лесі Українки. Сьогодні в центрі Луцька волиняни вшанували її пам’ять, поклавши квіти до підніжжя пам'ятника на Театральному майдані. Начальник Луцької районної військової адміністрації Анатолій Костик долучився до заходу разом із представниками обласної та міської влади, працівниками культури, науковцями, активною молоддю.

Захід розпочався з громадської панахиди, яку відслужили священнослужителі Свято-Троїцького кафедрального собору.

Було сказано чимало добрих слів про поетесу та її великий вклад в українську та світову літературу.

В кожного народу є люди, які уособлюють кращі риси цілої нації. Розумна, вольова, талановита, гарна та безмежно творча особистість – Леся Українка входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України. Твори поетеси перекладено багатьма мовами світу.

Перший свій вірш вона написала в 9 років, а коли їй виповнилося 13-14, мала вже перші видані книги. Лариса Косач є автором слів «промінь» і «напровесні». Знала сім мов, активно займалася перекладацькою діяльністю. Адже дуже хотіла бачити українську літературу в контексті європейської. Водночас ніколи не відходила від українських традицій та фольклору.

Луцьку судилася щаслива доля поєднатися з життєвою та творчою біографією Лесі Українки. Саме тут на початку 1880 року вона написала свій перший вірш «Надія». В 1890-1891 роках у Луцьку поетеса розпочала роботу над «Стародавньою історією східних народів», наполегливо вивчала французьку та італійську мови та дуже любила слухати орган в костелі Петра та Павла. Й згодом через двадцять років, споглядаючи красу Кахетії в далекій Грузії, в своїх спогадах вона писала, що сумує за Луцьким замком.

В цей непростий час, коли сьогодні українська нація прийняла на себе потужний ворожий удар і зібрала всі сили, щоб вистояти, особливо цінується вклад поетеси в нашу національну культуру та духовність, її сильна громадянська та особиста позиція, пророчі слова і вольовий характер.