Втрата Збройних сил України в бою під Волновахою 2014-го року стала першою найбільшою за історію української армії.

Трагедія, що сталася на світанку десять років тому 22 травня 2014 року неподалік міста Волноваха Донецької області, шокувала кожного українця. На світанку проросійські бойовики угруповання самопроголошеної ДНР з різних видів важкого озброєння розстріляли блокпост волинських військових поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Близько 4:15 ранку вони під’їхали на броньованих машинах та почали несподіваний масований обстріл наших військових із вогнепальної зброї, зокрема з кулеметів, мінометів, РПГ, ПЗРК. Внаслідок цього нерівного бою загинуло 18 військових 51-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України (найстаршому із яких було – 36, наймолодшому – 21), тільки мобілізованих, на чиїх руках ще не було ні краплі ворожої крові. Ще близько 30 бійців отримали поранення.

Серед загиблих ми завжди будемо пам’ятати імена 10 волинян:

• Майор ПОЛІНКЕВИЧ Леонід Олександрович, 1984 р.н., командир 3-го батальйону, уродженець смт Колки Маневицького р-ну.
• Солдат ЗАРАДЮК Володимир Володимирович, 1991 р.н., кулеметник, мобілізований житель м. Луцька.
• Молодший сержант ЙОВЗИК Дмитро Васильович, 1983 р.н., навідник – оператор, мобілізований житель м. Луцька.
• Солдат МАХНОВЕЦЬ Віталій Іванович, 1981 р.н., кулеметник, мобілізований житель м. Луцька.
• Солдат ПРОКОПЧУК Володимир Іванович, 1991 р.н., водій-механік, мобілізований житель м. Луцька.
• Солдат БОНДАРУК Микола Петрович, 1991 р.н., навідник, мобілізований житель с. Заріччя Володимир-Волинського району.
• Солдат ЛІЩУК Віталій Леонідович, 1986 р.н., навідник, мобілізований житель с. Зоря Володимир-Волинського району.
• Старший сержант АРТЕМУК Олександр Іванович, 1977 р.н., командир відділення, мобілізований житель м. Ковель.
• Солдат ГРИЦЮК Михайло Михайлович, 1984 р.н., розвідник, мобілізований житель с. Милятин Іваничівського району
• Солдат ПОПОВ Павло Володимирович, 1991 р.н., стрілець – помічник гранатометника, мобілізований житель м. Нововолинська.

Тоді в 2014 році українці не знали, що втрати під Волновахою – це лише перші імена на Стіні пам’яті полеглих військовослужбовців у довгому, затяжному протистоянні.

Сьогодні щохвилини наші мужні військові ведуть напружену, криваву боротьбу з ворогом. І, на жаль, щодня ми дізнаємося про нові жертви цієї страшної війни. Матері втрачають своїх синів та дочок, дружини – чоловіків, діти – батьків. Ми щиро співчуваємо їхнім втратам, вшановуємо пам’ять полеглих Героїв та віримо, що зовсім скоро весь цей жах завершиться.

Наша сила в єдності!