Традиція вшанування українських політв’язнів розпочалася в 1975 році з пропозиції В’ячеслава Чорновола. Ця дата приурочена до події 12-14 січня 1972 р., коли радянська влада провела так званий «генеральний погром» (масові затримання та арешти відомих представників національно-демократичного руху України) – шістдесятників, правозахисників і дисидентів. Це була найбільша репресивна акція, коли одночасно були заарештовані всі відомі дисиденти України: у Києві – Іван Світличний, Євген Сверстюк, Василь Стус, Леонід Плющ, Зіновій Антонюк, Іван Дзюба; у Львові – В’ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий, Іван Гель, Стефанія Шабатура, Ірина Стасів-Калинець, трохи пізніше – Ігор Калинець та інші. Наступна хвиля арештів відбулася в квітні-травні 1972 року.

Ця дата для багатьох із них стала точкою відліку в низці тюремних термінів і років заслання за «антирадянську агітацію та пропаганду» з максимальними вироками: ув’язнення в таборах суворого режиму та заслання в Мордовію, Пермську область росії, у Сибір і Казахстан.

Шістдесятники зруйнували утопію про «нову» радянську культуру, про «нову» радянську людину і повернули словам та поняттям їх природне розуміння, захищаючи загальнолюдські цінності: віру в Бога, прагнення свободи.

Дуже подібний до радянського за своєю сутністю, російський режим окупував український Крим і розв'язав криваву війну в Україні. Українська нація змогла дати відсіч агресору, проте на окупованих територіях розгорнувся терор проти українців і кримських татар. У сталінському стилі відбуваються викрадення, затримання, арешти, обшуки і катування затриманих, яким інкримінують вигадані злочини.

І ми знову з сумом відзначаємо День українського політв'язня, адже досі сотні наших співвітчизників перебувають у неволі.

Ми захоплюємося їхньою сміливістю та мужністю! Шануємо їхній подвиг! І усвідомлюємо ціну великої жертви – дух боротьби за незалежність України став дорожчим їм за власну свободу!