У пам'яті нащадків закарбувалася трагедія, що сталася у травні 1944 року, коли Сталінський режим здійснив примусову депортацію кримських татар, розпочавши геноцид.
Сьогодні ми збираємося разом, щоб вшанувати пам'ять про загиблих та висловити глибоке засудження цього жахливого злочину проти людства. Квіти, що нині покладаються тут, символізують невербальне відтворення безупинного шляху кримськотатарського народу, їхньої незламної боротьби за власне існування, збереження унікальної культури й недоторканої історії.
Цей образ має нам нагадати, що геноцид — це ганебний злочин проти людства, який безумовно потребує осуду, а пам'ять про його непримиренні жертви повинна жити вічно.