Дорогий народе!
Сьогодні ми відзначаємо День Соборності України. Ця історична подія передала наступним поколінням українців дві мудрості. Якщо не припиняти боротьбу, рано чи пізно єдину й незалежну державу буде відновлено. Якщо не досягти справжньої єдності, незалежність буде втрачено. Ми завжди знали про першу мудрість. А 24 лютого довели, що засвоїли другу. Це стало новим відродженням нашої соборності України. І це не лише об’єднання двох берегів. Це єдність мільйонів людей. Це єдність усіх наших земель. Усіх наших регіонів. Де всі – один за одного. Кожен регіон захищає кожен регіон.
У кожного з нас більше немає чужих міст, сіл, вулиць. Кожне місто – рідне. Кожне село – рідне. Кожна вулиця – рідна. Навіть якщо ми там ніколи в житті не були. І бійці з Києва, Львова, Кривого Рогу, Житомира, Луганська та багатьох інших міст б’ються за Маріуполь, Куп’янськ та Ізюм. А бійці з Ізюма, Куп’янська й Маріуполя та багатьох інших міст б’ються за Авдіївку, Бахмут і Соледар. І всі разом захищають Київ. І всі разом захищають Харків. І всі разом звільняють Херсон. І всі ми разом, хоч би де народилися й де зростали, кажемо сьогодні: я захищу мою Україну. Мою соборну. Моє Закарпаття, мою Волинь, моє Поділля, мою Таврію, мою Сіверщину, моє Полісся, мою Наддніпрянщину, мій Донбас, мою Галичину, моє Придніпров’я, мою Слобожанщину, моє Приазов’я, мою Буковину і, звісно, мій Крим. І ніякий він не «ваш».
Наша соборність міцна. Мурами Аккермана, «Паланку», Хотина й Кам'янця-Подільського, Меджибожа, замку Любарта, Генуезької фортеці. Наша соборність сяє золотоверхими лаврами. Києво-Печерська, Почаївська й Святогірська. Соборність – це Софія, собор Святого Юра, велика ханська мечеть Бахчисарая та синагога у Дніпрі.
Соборність закодована у візерунках нашої вишивки, сюжетах косівської кераміки, петриківському розписі та орнаменті орьнек. Соборність чутно в рокотанні кобзи, бандури, трембіти й кримськотатарської зурни. Соборність віртуозно лунає музикою Леонтовича, Скорика, Івасюка. Соборність заримована рядками Франка, Українки, Шевченка, Стуса, Симоненка й Костенко. Соборність змальована барвами у полотнах Примаченко, Білокур і Марчука.
Соборність величаво панує на Говерлі та Ай-Петрі. Соборність квітне буйним цвітом сакури, у Долині нарцисів, Софіївці, Асканії-Новій. Соборність загадково мовчить у скелях Довбуша, базальтових стовпах, Олешківській пустелі, Дністровському каньйоні, «тунелі кохання», на чернігівських валах і схилах Витачева.
Соборність гримить на «Південмаші», «Антонові», ХТЗ та «Криворіжсталі». Соборність добувають у шахтах Луганщини та Львівщини.
Соборність освітлює знаннями у Києві, Бердянську, Львові, Глухові, Острозі, Харкові та Чернівцях.
Соборність реве хвилями Дніпра, Дунаю, Південного Бугу, Тиси й Сіверського Дінця. У водах Світязя, Синевиру та Сивашу.
В усій нашій Україні. Влітку. Восени. Взимку. Навесні. Все це ми захищаємо. Разом. І переможемо. Разом. І звуки перемоги почує вся Україна. Мої любі Закарпаття, Волинь, Поділля, Таврія, Сіверщина, Полісся, Наддніпрянщина, Галичина, Придніпров’я, Слобожанщина, Приазов’я, Буковина, Донбас і, звісно, Крим.. Моя Україна. Наша Україна.
Єдина, бо сильна. Сильна, бо єдина.
З Днем Соборності, дорогий народе!
З Днем Соборності, непоборні!
Слава Україні!
