Сьогодні світова спільнота відзначає Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду, проголошений резолюцією Генасамблеї ООН у вересні 2005 року.

Наш народ неодноразово відчував на собі прояви ксенофобії, нетерпимості до етнічних, релігійних груп. Як наслідок, українці піддавались системній дискримінації від різних країн.

Наймасовішим було вбивство голодом етнічних українців у 1932-1933 роках радянською владою.

Проте біда переслідує нас знову.

Цьогорічна війна забрала тисячі невинних життів. Людей зі своїми мріями, страхами та переживаннями. Чиїхось батьків, дітей, внуків, друзів, коханих.

Достеменно невідомо кількість постраждалих внаслідок варварського вторгнення росії. В середньому ця цифра коливається в районі 8 тисяч за даними статистики ООН.

Проте ми знаємо одне — геноцид є скрізь, де є «рашизм». Завдяки свідомим та хоробрим українцям: військовим, волонтерам, лікарям, ми можемо спокійно випити кави зранку, проте ціна цьому, на жаль, дуже велика.

Маріуполь, Волноваха, Рубіжне, Попасна, Лиман і Сєвєродонецьк, окуповані громади Херсонської області, громади Миколаївщини та Запоріжжя, мікрорайони Харкова. 2533 чоловіків, 1731 жінок, 201 хлопчиків та 168 дівчаток. Стать ще 34 дітей та 1828 дорослих не встановлено. Тисячі загиблих військових, які поклали життя за нашу свободу. Різанина в Бучі та Ірпені.

Українська спільнота ніколи цього не забуде і попри все, не дозволить цій трагедії відбутися знову.

Ph: Mstyslav Chernov