"Світ назавжди запам'ятає 24 лютого 2022 року. 100 діб геноциду України російськими окупантами - чорна сторінка новітньої історії. Нас лякали затриднями та капітуляцією, натомість українська нація, об’єднавши свої зусилля та заручившись підтримкою світу, мужньо протистоїть на всіх фронтах: військовому, гуманітарному, мовному. І переможе!", - пише Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь у своїй колонці на "Укрінформ".
Українська мова як головний чинник національної консолідації, невіддільний атрибут нашої державності й національної безпеки - одна з головних цілей путіна в цій війні, і він цього не приховує. Окупант розуміє: позбавити народ мови - завдати головного удару по його ідентичності. Саме тому російські солдати мають чітку вказівку: знищувати носіїв української мови, “перевиховувати” їх в так званих фільтраційних “мовних” таборах, депортувати людей убік соловецьких обширів та зробити безродними іванами. Водночас окупанти завдають нищівних ударів по освітній, культурній, медичній інфраструктурі. Так, за даними Міністерства освіти і науки України, за ці 100 діб 1888 закладів освіти постраждали від бомбардувань та обстрілів, 180 з них зруйновано повністю.
Як і в кривавому 1937-му, українську в окупації принижують, утискають, забороняють. Політика лінгвоциду - традиційна поведінка росіян. Ми добре пам’ятаємо століття заборон, які пройшла українська мова, згадуючи при цьому наслідки Емського указу й Валуєвського циркуляру, знищену в сталінських таборах українську інтелігенцію, репресоване покоління дисидентів і “відсидентів”. Пригадаймо, як за результатами “зближення мов” російсько-український словник став російсько-російським, а левова частка українських літераторів примусово стали російськописьменними.
На окупованих територіях говорити українською смертельно небезпечно. Так само, як мати в домашній бібліотеці історичні книжки, бути підписаним на українськомовні канали, мати світлини з державних свят, відвідувати українську церкву, бути родичем учасника бойових дій.
Сила рідного слова особливо відчутна під час війни. Саме тому мова - перше, за що беруться путінські злочинці, пройшовши нищівною ордою українськими містами і селами. В розбомбленому Маріуполі вони нашвидкоруч змінили дорожні вказівники, бо відчули небезпеку лише в літері “І”. На окупованих територіях в школах росіяни відразу хочуть перевести українських дітей на російську програму навчання, викреслюючи з навчальних планів такі дисципліни, як “Українська мова”, “Українська література” та “Історія України”. Наших освітян вони примусово відправляють на “перекваліфікацію” до окупованого Криму на ідеологічне перевиховання. Взагалі школа, в системі кремлівської пропаганди, є надзвичайно важливою складовою. Працюючи з молоддю, нав’язуючи російську мову в шкільному процесі, насаджуючи свою псевдоісторію й своїх псевдогероїв, окупанти прагнуть зросійщити наших дітей.
За допомогою окупованих шкіл росіяни працюють з найменшими, а за допомогою телебачення намагаються вплинути на місцеве населення. Так, серед перших кроків окупаційних адміністрацій стало вимкнення українських телеканалів і радіостанцій, обстріл українських телевізійних веж, викрадення та вбивства журналістів. Мета ворога - якнайшвидший запуск свого пропагандиського телебачення. Приклади цього - в окупованих Мелітополі, Бердянську, Енергодарі, Новій Каховці, Таврійську, Херсоні, Каховці, Дніпрорудному.
З приходом “руzzкого міра” йде системне знищення української мови у сфері освіти, культури, медіа, книгорозповсюдження, офіційного спілкування, публічного простору. Спалюючи наші історичні архіви та бібліотеки, відключаючи з ефірів українські телеканали, викрадаючи вчителів й директорів шкіл, погрожуючи батькам та учням, рашисти прагнуть залякати людей говорити рідною мовою та подолати національний спротив. Все це - акти лінгвоциду, які є складовою кремлівської політики “денацифікації”. Це - продовження окупаційної політики, яку росія - спадкоємиця срср - відновила в 2014 році, захопивши Крим і частини Донецької та Луганської областей. Те, що це геноцид українського народу визнають парламентарі Європи та світу, вкотре підтверджує: непокаране зло шириться планетою, і воно має бути знищеним.
Всі злочини росіян, зокрема, пов'язані з лінгвоцидом, дукоментуються і будуть розслідувані. Колонізаторська політика росії, ключовою складовою якої є нав’язування мови окупанта та переслідування українців, отримає міжнародно-правове покарання.
Віримо в ЗСУ, визволення України та незворотність покарання для злочинців!
Українська мова, пройшовши усі випробування, тільки посилює свої позиції. Згідно з останніми соціологічними опитуваннями, нинішня підтримка української як державної найвища за всі роки незалежності. Щоденно кількість носіїв української мови зростає, адже все більше наших громадян роблять свідомий вибір, відмовляючись послуговуватись мовою агресора. Темпи розширення мережі безкоштовних курсів вражають: за ці місяці повномасштабної війни з’явились сотні нових ініціатив (курсів, розмовних клубів, майстер-класів, лекцій тощо), направлених на популяризацію та опанування державної мови як в Україні, так і у світі.
До речі, увага до нашої мови зростає на всіх континентах. Провідні політичні лідери, виголошуючи слова підтримки України, роблять це українською. Наші пісні - на слуху у мільйонів! “Ой у лузі червона калина”, після спільного виконання Андрія Хливнюка та “Pink Floyd”, очолила музичний рейтинг Великої Британії. А після перемоги у Євробаченні-2022 пісня гурту “Kalush Orchestra” потрапила до першої десятки рейтингу Viral 50 Global Spotify, менш ніж за добу після прем'єри набравши майже 6 млн переглядів на YouTube.
Наприкінці ж березня ми отримали ще одну важливу перемогу в утвердженні української: на позачерговому засіданні Генеральної асамблеї Європейської федерації національних мовних інституцій одноголосно було прийнято рішення про надання Україні статусу асоційованого члена. Цей крок - це подальший захист української мови як майбутньої мови ЄС.
Сьогодні весь цивілізований світ знає: українська - мова мужніх і сміливих.
Кожен українець, говорячи українською, наближає перемогу України!"
