20 лютого в Україні вшановують пам’ять Героїв, які загинули вісім років тому під час подій на Майдані. Національний музей Революції Гідності та ГО “Родина Героїв Небесної Сотні” розробили проєкт «Характери гідності». Це – серія відеороликів, де про загиблих учасників Революції Гідності їхні рідні і близькі розповідають короткі історії про їхнє дитинство, вчинки, стосунки з близькими, мрії та прагнення.
Оповіді, розказані найближчими родичами, покликані нагадати нам про ціну свободи і відповідальність за її збереження. Одне з них про Віктора Хом'яка уродженця села Голишів Луцького району.
“У школі дуже любив історію. Знав досконало. Казав, що було б добре, аби ми дійсно було незалежні. Тоді б мали зовсім інше життя… Страшно. Не знаю, як ми пережили це все. Коли везли його звідти, така завірюха була. Зима! Сніг! Всі підприємці чистили дорогу, трактори виїхали, щоб ми доїхали додому, до хати. Найстрашніше було сказати мамі… Це я повинна була зробити… Вона на кухні вечерю готує. А я заходжу і мушу це сказати. Було важко…”, – розповідає Світлана Цейко, сестра Віктора Хомяка.
Віктор Хомяк жив у селі Голишів на Волині. Працював охоронцем у приватного підприємця та господарював. Любив природу, особливо рибалку. Побачивши, як у Києві 30 листопада 2013 року побили мирних беззахисних студентів, сказав: “Я мушу бути там. Я за весь наш Голишів стоятиму!”
Мав повстанське коріння. Вікторів дід і дядько були репресовані. Дід – за те, що в селі Голишів був гарним господарем (у справі записали – куркулем). Аби не постраждала вся родина, Вікторова баба офіційно розлучилася з дідом і взяла інше прізвище. Хоча й це не вберегло потім старшого сина. Коли подорослішав, його як неблагонадійного елемента вислали на шахти Донбасу.
Віктор Хомяк був активним учасником Євромайдану. Зранку 27 січня 2014 року його тіло знайшли повішеним на металевій конструкції “ялинки” на майдані Незалежності у Києві. За свідченнями очевидців, на голові і руках було видно численні сліди катувань. Рідні, близькі, друзі й представники церкви переконані: чоловік – не самогубця. Похований у рідному селі.
Йому було 55 років…
