31 травня 2020 ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Відомості про район
Нормативно-правова база
  • Керівництво
  • Звернення громадян
    Регуляторна політика
    Відділ державної реєстрації
    Прес-центр
    Інвестиційний довідник
  • Публічна інформація
  • Каталог послуг
  • Очищення влади
  • Управління юстиції
  • Вивчення громадської думки
  • РДА звітує
  • Правове забезпечення
  • Районні установи
  • Громадська рада при РДА
  • Оголошення
  • Реформи в Україні
  • Управління статистики інформує
  • Державний реєстр виборців
  • Соціальний захист населення
  • Запобігання проявам корупції
  • Децентралізація влади
  • Електронне звернення
  • ProZorro ПУБЛІЧНІ ЗАКУПІВЛІ
  • Містобудування та архітектура
  • Вакансії
  • Туризм
  • Протидія домашньому насильству
  • Служба у справах дітей
  • Протоколи комісії ТЕБ та НС
  • Діяльність спостережної комісії
  • COVID-19 район
  • АРХІВ НОВИН

    « Травень 2020 »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
            1 2 3
    4 5 6 7 8 9 10
    11 12 13 14 15 16 17
    18 19 20 21 22 23 24
    25 26 27 28 29 30 31
      Луцьк  
    Понеділок, 01 липня 2019 15:08

    Право на обов’язкову частку у спадщині

    Чинне законодавство України передбачає два види спадкування: за законом та за заповітом. Спадкування за заповітом, згідно із статтею 1235 Цивільного кодексу України, надає можливість спадкодавцю особисто призначити своїх спадкоємців ще за життя, незалежно від кількості таких осіб та наявності родинних відносин, чи навпаки, позбавити права на спадкування будь-яку особу, а також розпорядитися належним спадкодавцю майном у будь-який спосіб, визначивши у заповіті частки спадкоємців у спадщині або залишивши іншу частину поза заповітом.

    Але надана законом свобода складання заповіту обмежується нормою статті 1241 Цивільного кодексу України, яка гарантує малолітнім, неповнолітнім, повнолітнім непрацездатним дітям спадкодавця (у тому числі усиновленим), непрацездатній вдові (вдівцю) та непрацездатним батькам (у тому числі усиновителям) спадкодавця на обов’язкову частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Перелік таких осіб є вичерпним та включає до себе спадкоємців першої черги за законом, які або не набули повної цивільної дієздатності на момент відкриття спадщині (не досягли 18-річного віку), або досягли загального пенсійного віку, або мають інвалідність І, ІІ, ІІІ груп. Необхідно звернути увагу на те, що право на обов’язкову частку у спадщині мають також діти, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні після відкриття спадщини. У той же час вихід на пенсію на пільгових умовах, до досягнення загального пенсійного віку, права на обов’язкову частку у спадщині не дає.

    Право на обов’язкову частку у спадщині виникає у спадкоємця, визначеного ч. 1 ст. 1241 ЦК, за наявності однієї з таких умов:

    він не вказаний у заповіті зовсім; у заповіті міститься положення про усунення його від права на спадкування або цьому спадкоємцю залишено частку у спадщині, меншу від належної йому обов’язкової частки.

    Так само слід вирішувати питання, коли обов’язкова частка поглинається належною спадкоємцеві часткою у спадщині, наприклад, спадкоємець, який має право на обов’язкову частку, є одночасно єдиним спадкоємцем за заповітом, складеним щодо всієї спадщини.

    Обов’язкова частка складає половину від тієї частки, яка належала б кожному зі спадкоємців у разі спадкування за законом. Для визначення розміру обов’язкової частки у спадщині необхідно враховувати усіх спадкоємців за законом, які закликалися б до спадкування за відсутності складеного заповіту.

    Відповідно до статті 1235 Цивільного кодексу України, правило про обов’язкову частку у спадщині обмежує свободу заповіту у можливості позбавлення права на спадкування вказаних спадкодавцем осіб. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа своїх спадкоємців за законом, але до категорії осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, таке обмеження не застосовується, тим самим тягне за собою недійсність заповіту у тій частині, в якій обмежується права спадкоємців на обов’язкову частку. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

    Право на обов’язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов’язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов’язкову частку.

    Право на обов’язкову частку у спадщині має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії та за правом представлення, від прийняття обов'язкової частки у спадщині не можна відмовитись на користь іншої особи. Правила про обов’язкову частку в спадщині не застосовуються до відносин, що виникають із заповіту подружжя.

    Також, необхідно звернути увагу на те, що право на обов’язкову частку у спадщині передбачається саме як право, а не як обов'язок спадкоємця на її прийняття. Тому, виражаючи своє бажання щодо прийняття або неприйняття обов'язкової частки у спадщині, спадкоємцю необхідно дотримуватись загальних вимог положень Глави 87 Книги Шостої Цивільного кодексу України щодо здійснення права на спадкування, в якій передбачені строки для прийняття спадщини та відмови від неї, види прийняття спадщини, особливості прийняття спадщини та відмови від неї малолітніми та неповнолітніми особами, а також особами, цивільна дієздатність яких обмежена, наслідки пропущення строку для прийняття спадщини.

    Державний нотаріус                                                             С.М. Трохимчук

    Переглядів 873
    Розробка: Відділ інформаційних технологій
    апарату Волинської облдержадміністрації
    Інформаційне наповнення:
    Луцька районна державна адміністрація
    Усі права на матеріали, розміщені на цьому сайті, належать Луцькій райдержадміністрації.
    Адреса: 43001, м. Луцьк, вул. Ковельська, 53, - т/ф. 728204, т.728144; E-mail: infо@lutskаdm.gov.ua
    © 2014 lutskadm.gov.ua